... Мені б цвісти...
Але російські гради...
Осколками збивають ніжний цвіт...
Бісуються, казяться підлі гади...
НенАвидять увесь щасливий світ.
Та я цвістиму і під крик сирени...
Цвістиму і під вибухи гармат...
Плодитимуся, як взивають гени...
Від СХОДУ і до сАмих до КАРПАТ.
Гілки покриються рожевими квітками...
Над ними дружні бджоли загудуть...
Доглянуті дбайливими руками...
Плоди до козубочка покладуть.
І буде урожай... І буде радість...
Настане мир, і висохне сльоза...
Усі народжені - зустрінуть свою старість...
Веселка встане... Відгримить гроза.
Маленькі дітки спатимуть в колисці...
Їх колисатимуть дбаливо бабусі...
Й писатимуть віднині віршописці...
Як дід на вудку ловить карасі.
Як тихий вечір в хату зазирає...
Як солов'ї щебечуть у садку...
Про те, як вітер на сопілку грає...
Тихесенько присівши у кутку.
Як достигають яблука червоні...
Як ластівочка лагодить гніздо...
Як сивина торкається до скроні...
Писатимуть про все, як було - до.
... Важка стою... Неначе породіля...
В своєму рідному садку буду родить...
За кілька днів прийдЕ СВЯТА НЕДІЛЯ...
Христос воскресне... Значить БУДЕМ ЖИТЬ.
Галина Момот (19.04.2022.)
Немає коментарів:
Дописати коментар