Така життєва круговерть -
То день народження, то смерть,
То сонце, то уже дощі,
То ліс густий, то лиш кущі.
Тут ненависть, тут вже повага,
Тут горе, а за ним біда.
Тут камінь сірий, тут слюда.
З маленького - вже щось велике.
Красиве й раптом вже безлике.
А небо сиве і тривожне,
І серце вмить стає побожне.
Такі життєві парадигми.
Ось на рабах глибокі стигми,
Ось на фанатиках стигмати.
І всюди дати, дати, дати.
Тоді, тепер. Колись. Коли.
Коли ми справжніми були.
Коли жили ми всі, як люди,
І без брехні, і без облуди.
І по законах честі й віри -
Щоб крихту хліба для офіри,
Щоб копійчину на "донати",
Щоб твій сусід не ліз до хати.
Чи ми навчились буть людьми
Без злості, люті, без війни.
Чи нас засмокче круговерть...
То день народження, то смерть...
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар