Повертає на осінь.Повертає на зиму.
Будем сіяти в полі ми пшеничку озиму.
Будем лущити стерні, волочити облоги
І в росі вже холодній мити босії ноги.
Повертає на осінь. Вже давно повернуло...
Літо в жовтому платті на горбочку заснуло.
Не чіпай його, тату, хай поспить, бо стомилось.
Бо п"ять днів жнивувало, а три ночі молилось.
І спітніла сорочка йому липне до спини.
Біля плоту схилився оберемок калини.
Кетяг гне її долу, листя вітер зриває.
Боже літечко сохне, на полях вигорає.
Повертає та й славно. Осінь гостить задарма.
Лиш війна в нашім домі... Що це - фатум, чи карма.
Лише слабне дитина у нервовім риданні.
Лише в хлопчика Колі ці деньочки останні.
І ця осінь по тілі то шкребе, то лупцює.
І зима так зухвало під порогом танцює.
Загубилося літо і весна десь далеко...
І вже в небі літають молодії лелеки...
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар