Дозрівають зілля. Висипається колос.
І земля до людей промовляє уголос -
Гей, стрільці й ковалі, хлібороби від Бога,
Вже Ілля на коні і до Спаса дорога.
Вже гірчить деревій, вже полин полиніє.
Вже у річці вода під вербою темніє.
Вже обжинки стирчать біля стежки у полі.
І листочки летять, жовті сльози з тополі.
Червоніють кущі. Жовкнуть шишечки хмелю.
Гей, вітри грозові, я пшениченьку мелю.
Буде біла мука, буду сіять крізь сито.
У Пилипівку я буду згадувать літо.
На Різдво напечу вергунів на сметані.
Буду довго чекать на хмаринки весняні.
Дочекаюся їх, неодмінно так буде
І в зеленім пальті вийду в місто, на люди.
А сьогодні лиш серпень. Неспокійна година.
Божиій світ на кону, навіть кожна людина.
Дай же, Боже, здолать цю безумну потвору
І сховати чебрець і полин у комору.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар