Просилась осінь. Стукала до хати.
Крутилось в пальцях днів веретено.
Я їй боялась двері відчиняти,
Та рвалась жовтим листям у вікно.
Років злякалась, що принесла осінь.
Звідкіль вони взялись? Сама не знаю.
Хтось сивини насіяв у волосся,
Прожитих літ збираю урожаї.
І Богу дякую за те, що я живу,
Що кожен ранок сонце зустрічаю.
Пожовкле листя з рук її візьму
І вазу, на столі, ним заквітчаю.
Ольга Дриль
Немає коментарів:
Дописати коментар